Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
сутулий — прикметник … Орфографічний словник української мови
отилий — а, е. Згорблений, сутулий … Український тлумачний словник
рівний — а, е. 1) Який не має западин і підвищень (про поверхню); гладкий. || у знач. ім. рі/вне, ного, с. Місцевість, місце без западин і підвищень. 2) Який не має викривлень, закрутів; прямий. || Який не має нахилу; стрімкий. || Який не має різких… … Український тлумачний словник
стан — I у, ч. 1) Тулуб, корпус людини; торс. || Те саме, що талія I. || перен. Про стовбур дерева. •• Висо/кий ста/ном високий на зріст. Рі/вний ста/ном стрункий, не сутулий. Тонки/й ста/ном не товстий, з тонкою талією. 2) заст. Те саме, що … Український тлумачний словник
сутулість — лості, ж. Властивість і стан за знач. сутулий … Український тлумачний словник
сутуло — Присл. до сутулий … Український тлумачний словник
сутулуватий — а, е. Трохи, злегка сутулий … Український тлумачний словник
стрункий — 1) (про людину, її поставу гарної і пропорційної статури, не сутулий), ставний, прямий, рівний, ґраційний, фіґуристий, гнучкий, випростаний 2) (про дерево, стовбур не викривлений), прямий, рівний 3) (у якому є внутрішня закономірність), чіткий,… … Словник синонімів української мови
